Заборона дискримінації у трудовому кодексі - Що таке дискримінація згідно з Конституцією РП та Трудовим Кодексом? Чим є непряма та пряма дискримінація працівників?
Дискримінація у сфері зайнятості неприпустима. Працівники можуть піддаватися дискримінації як за ознакою статі, інвалідності, віку, а й тоді, колі працевлаштовуються на певний чи невизначений термін.
Заборона дискримінації у трудовому кодексі - Що таке дискримінація?
Відповідно до ст. 32 Конституції Польщі всі громадяни рівні перед законом. Людина не може піддаватися дискримінації в політичному, соціальному та економічному житті. Конституція Республіки Польща надає чоловікам та жінкам рівні права на винагороду за працю рівної цінності, а також на працевлаштування та просування по службі. Трудовий кодекс також згадує про рівну винагороду працівників. Відповідно до нього, працівник має право на однакову винагороду за працю однакової чи рівної цінності.
Жінки і чоловіки на роботі мають рівні права в силу рівного виконання тих самих обов'язків. Жоден працівник неможе піддаватися дискримінації при працевлаштуванні як за ознакою статі, а й за ознакою віку, інвалідності, раси, релігії, національності, політичних переконань, членства у профспілці, етнічного походження, релігії та сексуальної орієнтації. Будь-яка дискримінація за ознакою повної чи неповної зайнятості також неприпустима. Тому до всіх співробітників слід ставитись однаково. Відповідно до ст. 18(3a) §2 Трудового кодексу, рівне відношення при працевлаштуванні на роботу означає недискримінацію у будь-якому випадку.
Відповідно до вищезазначеного принципу до працівників слід ставитися однаково у таких областях:
- встановлення трудових відносин
- визначення умов зайнятості
- просування та доступ до навчання для підвищення професійної кваліфікації
- звільнення.
Заборона дискримінації у трудовому кодексі - Що таке пряма та непряма дискримінація
Рівне відношення у сфері зайнятості означає недискримінацію у будь-якому разі.
Якщо говорити про дискримінацію:
- роботодавець не може дискримінувати всіх працівників на основі певної характеристики
- дискримінація працівників не обов'язково має бути навмисною та цілеспрямованою дією правопорушника.
Пряма дискримінація має місце, коли з працівником поводяться, поводилися або могли поводитися в порівняній ситуації менш сприятливо, ніж з іншими працівниками, з однієї або кількох причин, що вважаються дискримінаційними.
Непряма дискримінація має місце, коли в результаті нейтрального рішення, застосованого критерію або вжитоюдії виникають або можуть виникнути несприятливі диспропорції або особливо несприятлива ситуація з точки зору початку та припинення трудових відносин, умов зайнятості, просування по службі та доступу до навчання з метою підвищення професійної кваліфікації всіх або значної кількості працівників, що входять до групи, виділеної за однією або декількома ознаками, що визначаються як дискримінаційні.
Непряма дискримінація відсутня, коли рішення, критерій або дія роботодавця об'єктивно виправдані законною метою, яку необхідно досягти, а засоби досягнення цієї мети є доречними та необхідними.
Також запрошуємо Вас ознайомитися з нашою попередньою статтею під назвою: «Підстави апеляції у кримінальній справі в Польщі».